Прикладка – це неузгоджене означення, виражене іменником, що дає предметові другу назву.

Непоширена прикладка – одне слово. Поширена прикладка – два і більше слів:

Розділові знаки:

1. Дефіс.

А) загальна-назва + загальна назва: козаки-запорожці, інженер-дослідник .

Б) власна назва + загальна назва: Світязь-озеро, Оріль-річка (але озеро Світязь, річка Оріль).

В) прикладка входить до складу терміна: льон-довгунець, твір-опис, жук-короїд.

2. Велика буква і лапки:

Назви газет, фірм, кораблів тощо: повість «Перехресні стежки», газета «День», журнал «Фінанси і кредит».

Але: Назви, до складу яких входять слова імені, пам’яті, в лапки не беруться: бібліотека імені В. Короленка.

3. Коми:

А) прикладка стосується власного імені: Засідання відкрив Микола Олексійович, директор.

Б) прикладка стосується займенника: Ви на мене, Кармелюка, всю надію майте.

В) тобто, або, чи, а саме, як-от, зокрема, особливо, навіть, наприклад, в тому числі, на ім’я, за походженням, родом + прикладка: Квіти, в тому числі й сон-траву, треба оберігати.

Г) як + прикладка при додатковому відтінку причини: Молодому в’єтнамцю, як постійному мешканцю півдня, дуже дошкуляла північна зима.

Але: Коли ж прикладка із сполучником як має значення, у ролі кого або чого виступає предмет (особа), який уточнюється прикладкою, то така прикладка не виділяється (як = є): Газ має велике значення як паливо для промисловості; Ліс як сировина і як будівельний матеріал використовується для деревообробної, хімічної і паперової промисловості.

4. Тире.

Прикладка стоїть у кінці речення й перед нею можна, не змінюючи змісту, вставити «а саме», виділяються тире: І здавалося, що до того співу із-за синіх пралісів долучаються голоси давніх предків – княжих воїнів і ратаїв; Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх.